Юрій Іванов

Юрій Іванов проживает в городе Полтава, Украина. Родной город - Киев. Семейное положение Юрія: не женат. Из открытых источников получены следующие сведения: информация о высшем и среднем образовании, карьере.

Зимно на серці...в далекій столиці, Містом блукаю…незнайомі обличчя, Крикну і що?…ніхто не почує… У рідному місті десь щастя ночує… Засніжені милі, розбита бруківка… Чому ти мовчиш...кохання зупинка?… Думки лиш про тебе… кожну хвилину… І вітер пронизує серце, не спину… І сняться палкі, щирі обійми… Твої почуття – справжні і сильні… Та знаю... не зможеш...мене ти простити І знову до себе в життя підпустити... Юрій Іванов * * * Догорає непомітно літо, Дні, мов птахи розлітаються кудись, Як навчитися без тебе жити? Я заплутався у "зараз" і "колись"… Догорає непомітно літо, Наче не своїм життям живу, І тебе любить чи ненавидить? Це збагну, як знову обійму… Догорає непомітно літо, Рік минув, а серце все ж болить, Як чекаю на твої привіти?! - Кожна наша ніч, то тільки мить… Юрій Іванов * * * Усе мине…і час розставить крапки, коми, Де справжні почуття покаже Бог, А я живу, не знаючи утоми, Стою над прірвою своїх пересторог, І якби не було там, переможу, Бо перемога – це і є життя, Для тебе щастя в долі я попрошу, І відрізнити справжні почуття!!!! Юрій Іванов * * * Желтые листья шуршат под ногами, Дождь третий день…покоя мне нет. Снова не вместе, что будет с нами? Дождь размывает следы и ответ… Мы продолжаем друг другу писать… Не отпускаем, но и не держим. Осень стихи собирает в тетрадь, Где же любовь, где же она, где же…? Юрий Иванов * * * На улице осень похожа на зиму, Сентябрь заморозил и тело, и душу… Тянуться к тебе нет воли, нет силы, Молиться кому-то, кто должен быть свыше... Улыбки застыли на фото совместном, Ни шагу вперед и ни шагу обратно… На фото всегда мы останемся вместе… Теперь ведь у каждого есть свое завтра… Я знаю, что чувства, как прежде, взаимны, И ты мне об этом напоминаешь… Как трудно ходить по земле половиной… Надеяться, верить, любить, понимаешь? На улице осень похожа на зиму, Сентябрь заморозил и тело, и душу… Тянуться к тебе нет воли, нет силы, Молиться кому-то, кто должен быть свыше... Юрий Иванов

пою, пишу стихи, играю на нервах.